загриміти

-млю́, -ми́ш; мн. загримля́ть; док.

1) без додатка і чим. Почати гриміти, гуркотіти. || Голосно, гучно залунати (про звуки). || безос. || Гучно, голосно заграти, заспівати.

2) перен., розм. Заговорити голосно, збуджено, роздратовано.

3) без додатка й у що. Почати сильно стукати; загрюкати. || рідко. Гучно закалатати, забитися (про серце).

4) розм. З шумом, гуркотом побігти, поїхати, опуститися і т. ін.

5) тільки 3 ос., перен. Сягнути, поширитися далеко.

6) розм. Позбутися свого становища внаслідок несприятливих обставин.

7) розм., куди. Потрапити куди-небудь, виявитися, опинитися де-небудь усупереч своєму бажанню.

8) розм. Бути викритим у чому-небудь, попастися.